ПРИЙНЯТА ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ "ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРАВИЛ ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

  Кабінет Міністрів України     затвердив правила етичної поведінки державних службовців, які   підготовлені з урахуванням вимог законів України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» та від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції».

Кабінет Міністрів України постановою від 11 лютого 2016 р. № 65 затвердив Правила етичної поведінки державних службовців.

Зазначені Правила регулюють моральні засади діяльності державних службовців та полягають у дотриманні принципів етики державної служби.

Зокрема, встановлено, що державні службовці у своїй діяльності зобов’язані керуватися принципами етики державної служби, які ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу та запобігання корупції, а саме:

— служіння державі і суспільству;

— гідної поведінки;

— доброчесності;

— лояльності;

— політичної нейтральності;

— прозорості і підзвітності;

— сумлінності.

Державні службовці у своїй діяльності відповідно до правил керуються принципами етики державної служби, що

ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу та запобігання корупції, а саме:

1) служіння державі і суспільству: забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій держави; сприяння

реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина; формування позитивного іміджу держави.

2) гідної поведінки: повагу до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і

запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у т. ч. поза державною службою, дій і вчинків,

які можуть зашкодити інтересам держслужби чи негативно вплинути на репутацію держслужбовця.

3) доброчесності: спрямованість дій на захист публічних інтересів, забезпечення пріоритету загального блага громадян над

особистими, приватними або корпоративними інтересами; неприпустимість використання державного майна в особистих

цілях; недопущення наявності конфлікту між публічними і особистими інтересами; нерозголошення та невикористання

інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням державним службовцем своїх обов’язків, у тому числі після припинення державної служби.

4) лояльності: добросовісність щодо виконання рішень ВР, Президента, Кабміну та державного органу, в якому працює

держслужбовець, незалежно від своїх власних переконань і політичних поглядів; утримання від будь-яких проявів публічної

критики діяльності держорганів, їх посадових осіб; коректне ставлення до керівників і співробітників держоргану під час

виконання державним службовцем своїх обов’язків.

5) політичної нейтральності: недопущення впливу політичних інтересів на дії та рішення державного службовця; відмову від

публічної демонстрації політичних поглядів і симпатій; уникнення використання символіки політичних партій під час

виконання своїх обов’язків.

6) прозорості і підзвітності: відкритість та доступність інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.

Водночас для державних службовців першої та другої категорії передбачено:

ведення обліку телефонних розмов та особистих зустрічей з представниками політичних партій, народними депутатами

України, суб’єктами господарювання або їх уповноваженими особами, а також надання інформації про такі розмови та

зустрічі у порядку, встановленому законодавством про доступ до публічної інформації;

ведення обліку фактів використання транспортних засобів, майна, інших матеріальних та нематеріальних активів, наданих за

рахунок фізичних чи юридичних осіб у службових цілях.

7) сумлінності: добросовісне, чесне та професійне виконання державним службовцем своїх обов’язків, виявлення ініціативи і

творчих здібностей; постійне підвищення рівня своєї професійної компетентності; недопущення ухилення від прийняття

рішень та відповідальність за свої дії та рішення.

Під час прийняття на державну службу особа ознайомлюється з цими правилами та зобов’язана їх дотримуватися у своїй

подальшій службовій діяльності.

За порушення цих правил державні службовці несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Основоположна мета   нормативного акту полягає у встановленні єдиних уніфікованих норм етичної поведінки для

всіх державних службовців, а також визначенні особливих вимог до поведінки високопосадовців, що ґрунтуються

на принципах етики державної служби, спрямованих на підвищення авторитету та зміцнення репутації державної

служби в цілому та державних службовців зокрема.