Рекомендації щодо правил поведінки відповідальних осіб з маломобільними групами населення

Рекомендації щодо правил поведінки відповідальних осіб з маломобільними групами населення

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ВІДПОВІДАЛЬНИХ ОСІБ З МАЛОМОБІЛЬНИМИ ГРУПАМИ НАСЕЛЕННЯ

     У разі якщо до управління звертається особа, що має обмежені фізичні можливості, відповідальний працівник (визначений внутрішнім наказом) повинен бути ознайомлений із принципами та правилами спілкування з такими відвідувачами, та надати кваліфіковану допомогу у доступі відвідувачів із обмеженими фізичними можливостями.

Основні принципи етики спілкування з людьми  із обмеженими фізичними можливостями:

* Толерантність

* Рівноправ’я

* Розуміння

* Шанобливість

* Визнання

* Сприйнятливість

         Якщо в управління звертається особа, що має обмежені  фізичні можливості, то потрібно трактувати її  в першу чергу як відвідувача, який звернувся за послугою, але при цьому необхідно розуміти і володіти деякими особливостями у спілкуванні.

ВІДВУДАВАЧ ІЗ ВАДАМИ

ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

   У більшості  приміщення є недоступними для осіб, які мають проблеми у пересуванні  і користуються допоміжними засобами, особливо для тих, які пересуваються в кріслі-візку. До багатьох приміщень людина в кріслі-візку навіть не може потрапити в двері при вході.

   У такому випадку необхідно виконати наступні дії:

1. Забезпечити особі  з вадою опорно-рухового апарату можливість повідомити працівників управління про необхідність отримати послугу чи допомогу. В такому випадку потрібно забезпечити можливість зв’язку працівника управління та відвідувачем.
2. При потребі потрапити в приміщення  управління з’ясуйте – як     допомогти щоб проїхати в дверях, переїхати через поріг, піднятися по сходах, тощо.  При потребі перенести людину у візку запитуйте,  за які     частини візка можна брати, щоб піднімати. Не хапайтеся без попередження за крісло-візок.
3. Не поводьтеся самовільно з  людиною у візку, не котіть її без        дозволу. Під час спілкування ваші обличчя мають бути на одному рівні.     Ви повинні або присісти, або сісти поруч на стільці.

         Якщо людина в кріслі-візку є разом із супроводжуючою її особою, при спілкуванні необхідно звертатися безпосередньо до особи, якої це стосується.  Якщо це стосується особи з вадою опорно-рухового апарату, то при спілкуванні  потрібно в першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою.

Основні правила спілкування:

–    Зробити крок назустріч і спитати – чим можна допомогти.

–    Допомога має бути ненав’язливою  і не надмірною.

–    Вислухайте:  що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної.

–    Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку намагайтеся знайти можливість спілкуватися з нею на одному рівні, щоб людина у візку не задирала до співрозмовника голову. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення з документами, мати можливість сидіти поруч за столом.

–    Майте на увазі, що  у неповноправної людини можуть бути проблеми користуватися письмовим приладдям тощо.  Запитуйте, чи потрібно в цьому допомогти.

ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ СЛУХУ ТА МОВИ

          Важливо, щоб в приміщенні управління була повноцінна візуальна інформація.

         Люди з вадами слуху ззовні без ознак інвалідності. Однак, при цьому вони можуть мати різний рівень втрати слуху і по різному розвинене мовлення. Є люди, які не чують, але розмовляють. Спілкуючись будьте привітними, посміхайтеся. Таким чином людина матиме до Вас довіру.

–    При розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою.  Важливо, щоб джерело світла не було за Вашою спиною, бо в такому випадку Ваше обличчя буде затінене.

–    Необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку або олівець тощо.  Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз.

–    Не затемнюйте обличчя, особливо уста, і не закривайте його руками, волоссям тощо.

–    Щоб привернути увагу людини, яка не чує, торкніться її злегка за плече, або помахайте до неї рукою. Коли Вас помітили, тоді починайте спілкування. Кричати не варто.

–    Якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою.  Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача.

–    Підтримуйте зоровий контакт, демонструйте спокій та позитивні емоції.

–    Під час розмови з людиною, яка має порушення слуху потрібно дивитися саме на неї.

–    Пильнуйте, щоб джерела світла не було за Вами. Не затемнюйте свого обличчя.

–    Переписуйтеся, щоб уникнути труднощів при усному спілкування.

–    Говоріть ясно та чітко, не змінюйте теми розмови.

 ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ ЗОРУ

     Спілкуючись із незрячими людьми називайте себе і, залежно від ситуації, присутніх.

–    Описуйте – де Ви знаходитесь і попереджуйте про перешкоди, які є на шляху.

–    У розмові з незрячою людиною завжди звертайтеся безпосередньо до неї. Необхідно представитися хто Ви, які маєте повноваження, після чого повинні запитати – чим допомогти.

–    При супроводі у приміщені  попереджуйте про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучуйте інформуючи про оточення.

–    Якщо припровадили незрячу людину до якогось кабінету службової особи, то інформуйте, куди Ви привели, називайте цю людину і інших присутніх. Якщо збираєтесь читати, попередьте про це.

–    Не замінюйте читання будь-якого документу його переказом, особливо,  якщо при цьому треба поставити підпис.

–    Якщо рухатись, то попередьте про це.

–    Не тягніть за собою. Поясніть чітко – куди потрібно  іти.